Вдих і видих, день і ніч, світло і тінь, зима і літо – в природі все живе в простому ритмі зміни протилежностей. Чому ж тоді ми так боїмось проблем, невдач, помилок, неприємних дрібниць? Адже вони – теж частина ритму життя. Як не можна до безкінечності вдихати, так не можна завжди бути успішним, щасливим, бездоганним. І навряд чи треба.
В сучасному суспільстві важко бути живою людиною, дозволяти собі робити дурниці, пробувати, помилятися, пробувати знову, шукати своє призначення, цікавитися «несерйозними» речами, отримувати задоволення від невдач не менше ніж від успіхів. Але якщо хоч на хвилинку відсунути вбік «інших» з їх вимогами, очікуваннями, сподіваннями, претензіями, конкуренцією, правотою, і стати собою, от просто такими, як є, може виявитися, що те, що комусь здається провалом, для нас самих – лише цікавий досвід, який показав нам, які ми насправді. Відважні, бо не боялись ризикувати, творчі, бо змогли придумати щось новеньке, відкриті, бо прислухалися до своєї інтуїції, цілеспрямовані, бо йшли до своєї мети попри перешкоди і труднощі.
Чим більше ми робимо нового, тим більше помиляємось, це факт. Але зльоти і падіння – теж природний ритм життя, і якщо побачити його саме таким, якщо відкинути зовнішні фактори – хто що подумає чи скаже, як оцінять, як я виглядатиму в очах інших, та й багато чого іншого, що в нас закладалось з раннього дитинства, стане помітною цінність особистого проживання різного досвіду, відкриються нові грані та нюанси життя.
Це звучить неймовірно, але якщо припинити озиратися на думку оточення (ну і, звісно, не займатися перфекціоністською самокритикою, бо тоді й оточення ніякого не треба)), так звані помилки, принаймні більшість із них, зовсім не здаються страшними чи трагічними і втрачають свою лиховісну владу над нами.
Тоді кожен день наповнюється новим досвідом, якого ми собі раніше не могли дозволити. З ним буває незвично і навіть не дуже зрозуміло спочатку, але якщо просто – розслабитися і бути собою в усіх ситуаціях, слухати себе уважно, не виправдовуватись і не шукати винних, дати собі дозвіл і право помилятися, то стає значно легше побачити за проблемами і невдачами послання життя, цінні і важливі, яких ми не змогли би отримати ні в який інший спосіб. Уявляєте, який це цінний дар?!
Життя саме встановлює ритм, нам треба лише прислухатися до нього…