Вчора написала про вправу для дихання, а сьогодні згадала, що у мене є й вірш на цю тему. Не коментуватиму його, він самодостатній, але зараз дуже доречний.
Просто дихати, просто дихати,
Просто дихати – попри все.
У яку би безодню безвиході
Не завезла життя карусель.
Там, де біль огортає саваном,
Де душа від безсилля рветься,
Я не можу, не хочу визнати,
Що колись навіть це минеться.
Що чекає на нас, не знаємо,
Тільки серце - воно не здається,
Своїм стуком весь час нагадує,
В скроні думкою вічно б’ється:
Від життя до смерті так близько –
Поміж ними один лише подих.
Просто дихати, просто дихати,
Просто дихати – поки можеш.
5.07-6.09.17
Олена Татьянченко